Виявляється Геракл був ще тим героєм, окрім відвіданого Кадісу (http://poljusy.blogspot.nl/2012/06/cadiz.html) він ще й до купи заснував столицю Андалусії - Севілью.
Почали ми наші оглядини Севільї з площі Тріунфо (Plaza del Triunfo). Тут як в отій казці... На ліво глянеш - Кафедральний собор оглянеш (щоправда з його тильного боку):
Цей собор є третім по величині християнським собором світу. Також знаменитий тим, що в ньому похований Колумб. Ввечері собор справив на мене ще більше враження... Принаймні, чомусь саме ввечері я дійсно змогла зацінити його велич.
В мене виникло враження, що поки обходиш його довкола, вернувшись до відправної точки, він знов стає незнайцем тобі і хочеться повторити ще раз і ще раз таку "навколособорну подорож"... і все рівно навряд вдасться пізнати його.
В цьому ж "напрямку" нашої іспанської казки видко ще й Хіральду (Giralda) - колишній мінарет - символ поєднання двох культур, подібно до ситуації в Кадісі. А на місці колишньої мечеті і був збудований вищезазначений собор. Культури співіснують не завше мирно...
Вертаючись до нашого роздоріжжя: на право підеш - в палац Алькасар (Alcazar) попадеш. Це маленька держава в державі. Шкодую, що ми не відвідали його. Але, направду, як бачиш ті черги і коли розумієш, що в тебе не так вже й багато часу загалом, то це просто не варіант... Відповідно, ми переважно пізнаємо усі пам'ятки лише "ззовні" :-)
Потинявшись трохи вуличками знову ж таки з виключно кахельними надписами вулиць та будинків, ми вирішились прогулятись набережною ріки Гвадалківір (Guadalquivir). Так назва річки і лишилась єдиною цікавинкою цієї прогулянки. Гадаю, що моє враження було зіпсоване забрудненістю ріки.
Потішив лише один річковий краєвид - на Золоту Башту (Torre del Oro). Колись таких башт було дві - на обидвох берегах річки. Вони слугували частиною оборонної системи Алькасару. А тепер з Башти відкривається бомбезний краєвид на Севілью!!!!
І так ніби все красиво та живописно, але мені постійно чогось бракувало. Досі не можу збагнути чому в моєму уявленні основним кліше щодо Севільї була пишність... Я шукала саме її, і саме її все ж таки не знаходила... Збентеженість...
Але, курча, я таки була права. Завернули ми було до площі Іспанії (Plaza de Espana). Людоньки, гарнішої площі я ще не бачила. Як не дивно, але тут змогли поєднатись шикарність, пишність та витонченість в одному флаконі.
В голові не вкладається скільки праці вкладено було, щоб ось так от плиточка до плиточки, камінчик до камінчика створити це моє нове чудо!
Гляньте, воно ж просто ідеальне!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Це поєднання голубої плитки; водного каналу, що обперезує усю площу; пісчаного каменю та парку з фонтаном на початку площі, котрі нарешті дарують бажану прохолоду - одбирає можливість дихати і дарує можливість швидко-швидко кліпати оченятами.
Щодо Іспанії я зробила один висновок - вона надзвичайно різноманітна. Інколи складається враження, що ті всі міста - окремі держави, настільки вони не подібні одне на одне. Але ця площа поєднала усі провінції, зарепрезентувавшу кожну з них:
Просто для ментальної насолоди:
Добре, що відвідини площі були останнім пунктом в нашій програмі, інакше б ми не зацінили усього попередньо побаченого ;-)
На прощання Севілья подарувала нам ще один бальзам на душу, котра відчувала, що завтра вже тре бути на роботі))) хіхіхі Вечірня прогулянка парком наштовхнула нас на тріо музикантів, що вправлялись - http://vk.com/video10007612_163069577.
Отож, Севілья багата на сюрпризи!!!
Подорожуючим:
Особливих порад цього разу не мам. Для ночівлі ми знімали квартиру. По місту можна злегка пересуватись власноруч, тобто власноніж.
Medvedyk
ААА, площа бомбезна просто!
ВідповістиВидалити